1. Монастир – церковний заклад, у якому живе та здійснює свою діяльність чоловіча або жіноча громада, що складається з осіб чернечого звання, об’єднаних обітницями цнотливості, безкорисливості та послуху, що присвятили себе молитві, праці та благочестивому життю.
2. Монастир є спільножитним. Він поповнюється за благословенням єпархіального архієрея особами православного віросповідання, не молодшими 18-літнього віку, які бажають вести чернечий спосіб життя.
3. Створення змішаних монастирів (з сумісним проживанням чоловіків та жінок) заборонене.
4. Засновником монастиря є релігійна організація «Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» (ідентифікаційний код: 42783113).
5. Вирішення питання про відкриття монастиря належить Священному Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) після подання відповідного прохання єпархіальним архієреєм.
6. Ставропігійний статус надається монастирю за рішенням Священного Синоду.
7. Монастир керується у своїй діяльності Священним Переданням і Писанням, канонами та освяченою практикою Православної Церкви, статутними документами Православної Церкви України та рішеннями її керівних органів, указами єпархіального архієрея, указами Митрополита Київського і всієї України, власним Статутом монастиря, а також чинним законодавством України.
8. Монастир є неприбутковою релігійною організацією (що відповідає вимогам пункту 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України) зі статусом юридичної особи, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем у суді, має самостійний баланс, печатку, штамп та бланки зі своїм найменуванням і релігійною символікою, банківські рахунки, в тому числі в іноземній валюті.
9. Монастир здійснює:
9.1. відправу богослужінь, обрядів, ходів та церемоній;
9.2. поширення релігійних переконань безпосередньо або через засоби масової інформації, в тому числі власні (на неприбутковій основі);
9.3. місіонерську діяльність;
9.4. справи милосердя та благодійності, релігійну освіту, навчання та виховання, соціальної опіки;
9.5. паломництво;
9.6. іншу діяльність, що відповідає правилам і традиціям Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та чинному законодавству України.
10. Монастир може мати подвір’я та скити:
10.1. подвір’ям називається храм з житловими та іншими приміщеннями, що перебуває у віданні монастиря і знаходиться за його межами, проте в межах населеного пункту (на заселеній території);
10.2. скитом називається храм з житловими та іншими приміщеннями, що перебуває у віданні монастиря і знаходиться за його межами, на незаселених територіях;
10.3. чернеча громада скиту та (або) подвір’я є частиною чернечої громади монастиря;
10.4. подвір’я і скити перебувають у підпорядкуванні того ж єпархіального архієрея, що й монастир;
10.5. Подвір’я і скити можуть створюватися у формі відокремленого підрозділу монастиря.
11. Керівництво монастирем здійснюється відповідно до статутних документів Православної Церкви України та рішень її органів, указів та розпоряджень Предстоятеля, власного Статуту монастиря та норм чинного законодавства України.
12. Органами монастирського управління є:
12.1. вищий орган управління монастиря - Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України);
12.2. колегіальний виконавчий і розпорядчий орган монастиря – Духовний Собор (Рада) під головуванням керівника (Намісника / Ігумена / Настоятеля – у чоловічих монастирях; Настоятельниці /Ігумені – у жіночих монастирях);
12.3. компетенція вищого органу управління монастиря визначається положеннями власного Статуту монастиря, а також положеннями статутних документів Православної Церкви України, іншими актами органів Української Православної Церкви (Православної Церкви України).
13. Кандидатура на посаду Намісника / Ігумена / Настоятеля або Настоятельниці /Ігумені монастиря подається єпархіальним архієреєм Священному Синоду. Духовний Собор має право надавати свої пропозиції єпархіальному архієрею щодо кандидатури на посаду керівника монастиря.
14. У випадку, якщо єпархіальним архієреєм не подано пропозицій щодо кандидатури на вказану посаду, обов’язок виконання функцій керівника монастиря покладається на єпархіального архієрея відповідної єпархії, якій підпорядковується монастир.
15. Керівник монастиря призначається та звільняється Священним Синодом, про що видається указ Предстоятеля.
16. Духовний Собор створюється чернечою громадою монастиря.
17. Якщо чернеча громада монастиря складається не більше ніж з 10 (десяти) осіб, всі вони входять до складу Духовного Собору (Ради) монастиря. У випадку, якщо чернеча громада монастиря складається більше ніж з 10 (десяти) осіб, персональний склад Духовного Собору монастиря затверджує єпархіальний архієрей.
18. Рішення Духовного Собору (Ради) монастиря з питань, винесених на голосування, приймається простою більшістю голосів присутніх. У разі рівної кількості голосів вирішальним є голос керівника.
19. Збори Духовного Собору (Ради) монастиря вважаються правомочними, якщо на них присутні 2/3 від загального складу Духовного Собору (Ради) монастиря.
20. Духовний Собор (Рада):
20.1. обирає делегатів на єпархіальні та інші збори;
20.2. планує фінансово-господарську діяльність монастиря;
20.3. затверджує річний бюджет, включаючи розміри відрахувань на добродійність та релігійно-просвітницькі цілі;
20.4. затверджує плани та проектно-кошторисну документацію на будівництво та ремонт церковних будівель;
20.5. розглядає і подає на затвердження єпархіальному архієрею фінансові та інші звіти монастиря;
20.6. затверджує штатний розпис;
20.7. визначає утримання чернечої громади монастиря;
20.8. у рамках, які окреслюють статутні документи Православної Церкви України та рішення її органів, власний Статут монастиря, визначає порядок володіння, користування та розпорядження майном монастиря, що належить йому на праві власності або інших правових титулах;
20.9. обговорює і приймає клопотання, звернення до єпархіального архієрея, органів державної влади та управління;
20.10. забезпечує монастир необхідним майном та харчуванням чернечої громади монастиря;
20.11. звертається до єпархіального архієрея з проханням про зведення у священний сан.
21. Очолює Духовний Собор (Раду) керівник монастиря.
22. Керівник монастиря:
22.1. здійснює поточне керівництво монастирем;
22.2. скликає Духовний Собор (Раду) і головує на ньому;
22.3.має право накласти «вето» на рішення Духовного Собору з наступним переданням цього питання на вирішення єпархіального архієрея;
22.4. повноважно представляє монастир при вирішенні канонічних, богослужбових, катехізаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань;
22.5. у відповідності зі штатним розписом призначає та звільняє працівників і службовців монастиря;
22.6. без довіреності діє від імені монастиря у відносинах з третіми особами (як фізичними так і юридичними), в тому числі у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, судовими інстанціями, іншими підприємствами, установами та організаціями, як в Україні так і за її межами, у випадку необхідності видає доручення для виконання відповідних завдань;
22.7. від імені монастиря вчиняє правочини, укладає договори, угоди, контракти і вступає в зобов’язання, відкриває рахунки в банківських установах, в тому числі в іноземній валюті, розпоряджається коштами на банківських рахунках та підписує фінансово-господарські документи;
22.8. самостійно розпоряджається майном, коштами та майновими правами монастиря для забезпечення його поточної діяльності в межах, встановлених власним Статутом монастиря;
22.9. здійснює офіційне церковне листування та подає єпархіальному архієрею щорічні звіти про стан монастиря;
22.10. несе відповідальність за духовно-моральний стан чернечої громади монастиря;
22.11. відповідає за цілісність майна, що знаходиться у власності або користуванні монастиря, і веде його облік;
22.12. у порядку передбаченому власним Статутом монастиря розпоряджається коштами монастиря;
22.13. в межах діяльності монастиря видає укази, розпорядження, інструкції та інші документи;
22.14. приймає рішення щодо будь-яких інших питань, які стосуються поточної діяльності монастиря;
22.15. виконує інші функції, здійснює інші повноваження та вчиняє інші дії від імені монастиря, що необхідні для забезпечення його діяльності, відповідно до власного Статуту монастиря, статутних документів Православної Церкви України та рішень її органів.
23. Усі офіційні документи монастиря підписуються керівником.
24. Монастир здійснює володіння, користування та розпорядження майном, що належить йому на праві власності та інших правових титулах.
25. Майно монастиря формується з джерел, не заборонених чинним законодавством України.
26. Порядок використання коштів і майна монастиря визначається керівником відповідно до власного Статуту монастиря. При цьому, майно та кошти монастиря використовуються виключно для реалізації мети, цілей та напрямів його діяльності, а також для фінансування видатків на утримання монастиря, його скитів і подвір’їв.
27. Рішення про надання згоди на вчинення правочину предметом якого є відчуження культових споруд, об’єктів культового призначення, зокрема священних предметів (включаючи ікони), приймаються виключно рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України).
28. Монастир може використовувати для своїх потреб будівлі, землю та інше майно (майнові права), передане йому на договірних засадах в оренду або в безоплатне користування державою, територіальними громадами, підприємствами, установами, організаціями або фізичними особами.
29. Монастир, відповідно до чинного законодавства України, може мати власне нерухоме майно для забезпечення діяльності своїх підприємств, установ і закладів, житловий фонд, обладнання, транспортні засоби, інше майно (майнові права).
30. Монастир за рішенням Духовного Собору (Ради) (прийнятим за погодженням із єпархіальним архієреєм), у порядку, передбаченому власним Статутом монастиря та чинним законодавством України, може засновувати підприємства та інші юридичні особи, що діють на підставі власних установчих документів.
31. Монастир не надає будівель та приміщень, які йому належать або ним використовуються за договором, для проведення зборів, мітингів та інших маніфестацій, що мають політичний характер.
32. Монастир як суб’єкт цивільного права відповідає за власними зобов’язаннями всім своїм майном і не відповідає за зобов’язаннями інших релігійних організацій, а також за зобов’язаннями заснованих ним юридичних осіб, що діють на підставі власних установчих документів. На майно культового призначення, що належить монастирю, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів.
33. Контроль за фінансово-господарською діяльністю монастиря, правильним використанням бюджету, перевірка заяв і скарг щодо фінансових та майнових питань здійснюється відповідно до статутних документів Православної Церкви України та рішень її органів, указів Предстоятеля, указів єпархіального архієрея, власного Статуту монастиря та чинного законодавства України.
34. Розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів, працівників монастиря (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб, забороняється.
35. Доходи (прибутки) монастиря як неприбуткової організації можуть використовуватися виключно для фінансування видатків на його утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених власним Статутом монастиря. Доходи монастиря можуть використовуватися також для здійснення добродійної діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.
36. Монастир відраховує кошти на загальноцерковні та єпархіальні потреби у розмірах, узгоджених з єпархіальним архієреєм.
37. Монастир може бути припинений в результаті його реорганізації або ліквідації відповідно до чинного законодавства – за рішенням Священного Синоду, про що видається указ керівника Засновника – Митрополита Київського і всієї України.
38. Для припинення монастиря Священний Синод створює комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) та визначає її склад, про що видається указ керівника засновника – Митрополита Київського і всієї України.
39. У разі припинення монастиря (у результаті його ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення) його активи передаються визначеній Священним Синодом одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, або зараховуються до доходу бюджету.
40. До Статуту монастиря можуть вноситися зміни та доповнення шляхом викладення його в новій редакції. Рішення про внесення змін та доповнень до власного Статуту монастиря шляхом викладення його в новій редакції приймається Священним Синодом Української Православної Церкви (Православної Церкви України), про що видається указ керівника засновника – Митрополита Київського і всієї України.
41. Зміни та доповнення до Статуту монастиря, внесені шляхом викладення його у новій редакції, підлягають державній реєстрації в порядку, передбаченому законодавством.
Source and terms: Statute (Regulation) on the Governance of the Orthodox Church of Ukraine (2023), Ukrainian · non-commercial use with attribution · Православна Церква України, «Статут (положення) про управління Православної Церкви України», 2023; pomisna.info · terms
§Versemora uses this text for research and comparison; it is not distributed as literature, commercially or otherwise. The source and terms of use are given below.
Bookmarks, notes and the reading position are stored only in this browser.