Перейти к содержанию

Книга притчей Соломоновых · Глава 20

Вид текста

Размер шрифта: 19px

Перейти к месту
То же место в другом издании

Опорное место: Prov.20.1

Сравнить рядом

Нажмите на номер или текст фрагмента, чтобы выбрать его.

Вино — зрадник; напитки — буйність; хто на них надиться — безумний.
Царська грізьба — як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.
Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.
Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом — аж нема нїчого.
В серцї людськім задуми — мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.
Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?
Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.
Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.
Хто може сказати: Серце я очистив, — я чистий від гріха мого?
Не однакова вага, не однака міра, одно і друге — гидота Господеві.
Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.
Ухо, що чує, й око, що бачить — одно й друге сотворив Господь.
Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом.
Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, — хвалиться.
Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба — уста розумні.
Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг!
Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде,
Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся.
Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся.
Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.
Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.
Не говори: „За зло я самий віддам‟; полиши се Господеві, — він охоронить тебе.
Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра — йому противна.
Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж — як узнати дорогу свою?
Се сїть людинї — сквапно обіт складати, а послї обіту — роздумовати.
Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить.
Господень сьвічник — се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця.
Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає.
Слова молодих — їх сила, а окраса старих — їх сивий волос.
Рани від побоїв — се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.

Источник и условия: Украинская Библия Кулиша, Пулюя и Нечуя-Левицкого (1903/1905) · общественное достояние · Біблія в пер. П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя (Vienna 1903, reprinted 1905), Ukrainian text. Rights statement of the package: 'Public Domain'. eBible.org package ukr1871. · условия · источник

Закладки, заметки и место чтения хранятся только в этом браузере.